Отправлено: 15.06.10 05:32. Заголовок: NMD пишет: По внешн..
NMD пишет:
цитата:
По внешнему виду, хм, неужели у неё короткая стрижка и борода? По привычкам тоже вопрос -- откуда Вы знаете какие у меня привычки? Вы следите за мной? Только в сети или IRL тоже?
Да, действительно короткая стрижка, бороды нету, так как у женщин не принятно. Насчет привычек, я, скорее всего, имел в виду склад ума. У меня была возможность ознакомиться с ним + я изучал специальную науку о взаимоотношениях между людьми. Там говорится, что у каждого человека есть три базовые функции, остальное - придаток. Таким образом, людей можно условно разбить на 16 типов, тосуя эти три типа функций в разных комбинациях. Это усовершенствованная наука Фрейда и Юнга, если вы слышали о такой... Не буду углубляться в подробности. Для очень опытных людей не составляет труда, определив некоторые основные функции, сделать предположение, к какому типу принадлежит человек, дорисовав условно недостающее. Еще я смотрел ваши фотографии на каком-то очень древнем, одном из первых, наверное, форуме Цусимы. Это было уже давно, но ваш образ у меня с тех пор запомнился, а дальше на него налагалось лишь ваше ежедневное поведение на форуме, из которого я узнал ваши привычки, черты характера. Оказывается, вовсе не обязательно наблюдать за человеком, чтобы получить о нем довольно внятное представление.
NMD пишет:
цитата:
А Вы попробуйте. Вот Андрей Рожков тоже робел-робел, но всё-таки пересилил свою природную робость. А потом рассказал всё это здесь в Свинарнике. И Вы расскажете. Я уверен, большинство ознакомятся с удовольствием.
Не могу. Это очень деликатное дело. Боюсь всё испортить. Она логична до мозга костей, так же, как и вы (редкое свойство для женщины, меня привлекает), скромна (у нее выражение лица даже немножко напоминает ваше), исполнительна (то-есть, чувствует ответственность за то, что делает), к сожалению, перегруженна, у нее очень плотный график работы. Она не работает в магазине, она просто часто туда приходит и я ее там вижу. Я иногда слышал, как она говорит. Она, хоть очень взрослая женщина, но у нее на лице написанно, что не все ее мечты еще реализовались. Она спокойна. Это тоже важное качество для меня.
NMD пишет:
цитата:
А что Вас связывает с Украиной?
Жил там, как и вы. И, по-моему, даже, до того самого возраста, что и вы.
NMD пишет:
цитата:
Вы, кажется, в Германии проживаете? А интересуетесь, в основном, Россией и Каспаровым
Многим людям, которые остались жить в России - плохо. Считаю Каспарова их единственной надеждой.
Пожалуйста, уточните -- не принято или не приятно? Это поможет прояснить кое-какие важные вопросы. guest2 пишет:
цитата:
Не могу. Это очень деликатное дело. Боюсь всё испортить.
А она не узнает. Сказать-то некому, спалить Вас практически невозможно. А здесь Вам возможно дадут хороший совет или несколько. guest2 пишет:
цитата:
Она не работает в магазине, она просто часто туда приходит и я ее там вижу.
А где она работает и что это за магазин, где вы познакомились? guest2 пишет:
цитата:
Я иногда слышал, как она говорит.
Интересно, как она говорит? И на каком языке? Или на языках? guest2 пишет:
цитата:
Она, хоть очень взрослая женщина, но у нее на лице написанно, что не все ее мечты еще реализовались.
Она несчастлива? Так же как и Вы? Может быть ей не хватает именно общества такого собеседника как Вы? Возможно, с ней действительно стОит познакомиться. Попробуйте. А то придёт кто-то вроде Андрея Рождкова, гораздо менее стесняющийся чем Вы, и всё. guest2 пишет:
цитата:
Жил там, как и вы. И, по-моему, даже, до того самого возраста, что и вы.
Да ну? Очень интересно. Скажите, а где именно? guest2 пишет:
цитата:
Многим людям, которые остались жить в России - плохо. Считаю Каспарова их единственной надеждой.
Неужели всё настолько плохо? Ну что ж, слава богу, есть хоть какая-то надежда. Хотя... Скажите, а спецслужбы не могут перехитрить и нейтрализовать самого Каспарова, закупив и запустив суперкомпьютер Deep Blue?
Отправлено: 16.06.10 18:51. Заголовок: КОРОЛЬ НА РЕЙДІ. За..
КОРОЛЬ НА РЕЙДІ.
Завтра День Військово-Морських сил України. Кораблі вишикувалися на рейді, на свято має прибути і Президент України Леонід Кучма. Передсвяткова метушня в місті і на флоті. Мені дзвонить оперативний черговий Військово-морських сил: — Поступила доповідь, що на зовнішній рейд прибула яхта якогось короля. Чи то Арабських Еміратів, чи Болгарії і Греції. В тебе є якась інформація? Осьде Президента треба зустрічати а тут без попередження на голову впав ще якийсь король. Як його зустрічати, де у нас в районі Чорного чи Середземного моря є королі? — Ну, королі з Еміратів так просто морями не шарять а в Болгарії був цар. Зараз вияснимо, що за яхта і що там на ній за величність знаходиться. Через хвилин п’ять дзвонить заступник Головнокомандувача ВМС з виховної роботи генерал-майор Анатолій Пахля: — Преса все має знати. Чи справді в Україні є король Орест чи то перший, чи то другий? Ти такого знаєш? Прибув яхтою, стоїть на рейді, представляється українським королем і вимагає „добро” на вхід в гавань та ще на пристані морвокзалу. Я засміявся, такого короля, мовляв, знаю особисто. В 1993 році збирав гроші, щоб дати йому змогу повернутися з сином і дочкою з Севастополя до його рідного Львова. Пахля запросив зайти та докладно розповісти про короля та пов’язані з ним події, що стали вже флотською історією. А справа була так. В червні 1993 ми в штабі ВМС розвернули роботу по підйому Військово-Морського прапора на фрегаті „Гетьман Сагайдачний”. А напередодні до нас з Львова з дітьми прибув Орест Карелін-Романишин. Він у Львові вважався знавцем української військової символіки, мав персональну виставку військових прапорів у Києві, які виготовляв разом з дружиною. Прибув з сином і маленькою донечкою, з собою привіз прапори для перших українських кораблів. І ще він хотів стати військовим капеланом Українського флоту. Та генерал Мулява не затвердив, хоч Борис Кожин клопотав про його. Ми поселили майбутнього капелана на „Славутичі”, щоб ближче був до моря і флотської служби. На „Славутичі” він навіть дошивав власноруч прапори. А взагалі-то про готель не йшлося, тому що Його світлість граф, як він представлявся, абсолютно був бідний, зовсім не мав грошей. Тому згодом повертали ми графа до його рідного Львова уже у складчину. Цікавою була і його біографія, яку він за чашкою чаю сам і розказав. Його батько, російський офіцер ЧК Карелін, ловив у лісах Львівщини бандерівців. Мати, львів’янка Романишина, була зв’язковою в УПА. Тож Карелін вислідив Романишину, впіймав і арештував. Поки вів слідство, молодий чекіст по вуха закохався у файну бандерівку і, замість відправити її в мордовські табори, оженився на ній. Від цього шлюбу і народився майбутній король Руси-України Орест I Карелін-Романишин-Русин. Мати виховувала Ореста в національно-патріотичному дусі, тож майбутній король виріс справжнім патріотом України. В родині матері передавалося через покоління, що вони якби ведуть свій родовід від Данила Галицького, який, як відомо, був руським королем. Вже в часи горбачовської перебудови Орест зацікавився родоводом. Вияснив, що в іспанській столиці Мадриді мешкає король України, який вважає себе спадкоємцем Данила Галицького. Тож вирішив порозумітися з своїм родичем та поцікавитися на рахунок спадкоємництва престолу. Врешті, зробив закордонний паспорт і, маючи 20 доларів в кишені, вирушив до Мадрида... пішки через всю Європу. До Мадрида добрався обірваним, голодним і майже босим та оселю короля таки знайшов. Зустріч відбулася у під’їзді будинку короля. Завбачивши босого обірванця з котомкою за плечима, що, розкинувши руки, намагався обняти Його величність, король... кинувся тікати. Орест за ним. Таки добився квартири і розмови з королем. Коли король зрозумів, що грабувати його не збираються, успокоївся і пустив Ореста до своїх хоромів. Там виникла ще одна проблема. Король не знав української мови а Орест англійської і іспанської. Виручила прислуга короля, яка українською володіла. Король був уже в літах і не мав наслідників. Тож появі Ореста порадувався, тут же нагородив його титулом графа і згодом видав йому грамоту, що він є наслідником трону короля Руси-України. Повертався додому граф Орест вже в європейському костюмі, без котомки і з доларами в кишені. Звичайно, не пішки. Незабаром український король в Мадриді помер. Я, пригадував Орест, після смерті короля за монархічними традиціями вичекав шість місяців чи не появиться якийсь новий претендент на королівський титул. Таких не виявилося. Тоді я подав документи до європейського клубу монархів на визнання мене королем Руси-України. І мене визнали! Так я юридично став королем. До речі, гордо повідомив король, ось буде ювілей перебування на троні англійської королеви. Від України запрошення отримав лише я. Я, а не Президент. Бо Президент то є світська влада, пояснював Орест, а королі – то монархічна традиція влади. Я на владу не претендую, клявся король, я ці королівські регалії передав Президенту Кучмі і він їх прийняв. Моя справа національно-патріотичне виховання, бо король уособлює не лише традиції а вікову державність нашого народу і соборність. — То як нам бути з королем, — зажурився генерал Пахля. Зустрінемо у штабі, завтра ж Президенту нашепчуть, що ми віддаємо перевагу приблудному королю і не шануємо всенародно обраного Президента. Давай, зустрічай свого кореша-короля сам. Тобі можна, ти не командуєш флотом та й як ти любиш батька народу усі знають і уваги на тебе не звернуть. А не зустріти пана Ореста не годиться, він же надавав нам допомогу у скрутний час. Я з офіцерами „Бризу” накрив стіл в ресторані Морського вокзалу. Його директор допоміг з радістю, бо королі в нього ще не обідали. Чекаємо на короля. Прийшли два офіцери з управління виховної роботи. Королівська яхта, доволі солідна і дорога, причалила до пристані. На щоглі майорів королівський штандарт. По трапу спустився король з донькою-королевою. Орест був вже не в своєму старенькому костюмі а одітий як справжній король, на стрічці через груди красувалися великі ордени. Поряд ступала охорона з дебелих козаків. А його донечка, яку ми любили носити на руках... Це вже було не те дівчисько, що пустувало на шкафуті „Славутича”. Статна красуня, з широкою стрічкою через груди і королівськими відзнаками-орденами на ній виглядала солідно і вела себе стримано. Ми з королем обнялися як старі знайомі. Я запросив усіх до столу. Побачивши, що нема нікого з командування, король спитав: — А де адмірали? Налякалися, мабуть, що Кучма скаже завтра? З такими страхами ми збудуємо національний флот... Та підійшов генерал Пахля, більше, напевно, з цікавості. В короля піднявся настрій. Я представив генералові короля з донькою. Генерал був веселої вдачі, умів завести компанію і скоро за нашим столом дружно лунало веселе „Будьмо” і „Слава королю”. Король з задоволенням розказував, що яхту йому збудували спонсори у Миколаєві, звідкіля він і прийшов до Севастополя. Недавно, продовжував, до мене приїзджали з Пітера. Пропонували за передачу їм титулу короля мільйон доларів. Та я не погодився, гордо сказав Орест I, король Руси-України має бути українцем і в Україні. Бо інакше Романови матимуть юридичне монархічне право включити Україну звичайною територією в свою імперію. Затим король почав присвоювати титули. Пахлі присвоїв графа зразу. Мені барона. Я скривився. — Тепер графа жалую. Ти не генерал, тож не можу зразу графа дати, мусиш трохи побути бароном, — пояснив Його величність. При цьому королівна мені мило усміхнулася. На другий день, коли фрегат „Гетьман Сагайдачний” з Президентом України на борту для морського параду вийшов на зовнішній рейд, за ним пустилася і королівська яхта. Гордо пройшла повз фрегат, приспустивши свій королівський штандарт. Король Руси-України Орест I Карелін-Романишин-Русин на севастопольському рейді вітав Президента України Леоніда Кучму. Це був поки-що перший і останній прихід короля до Севастополя.
Пожалуйста, уточните -- не принято или не приятно? Это поможет прояснить кое-какие важные вопросы.
Приятно-то оно может и приятно, но не принято у них так.
NMD пишет:
цитата:
А где она работает и что это за магазин, где вы познакомились?
Я у нее не спрашивал, очень стесняюсь с ней заговорить, только поглядываем друг на друга иногда любопытными глазками. По моим наблюдениям, скорее всего, эккаунтантом или бухгалтером какого-нибудь среднего звена. Но ее нераскрытый умственный потенциал по моим ощущениям намного превышает ее работу и ее должность. Магазин, в котором мы познакомились, - продуктовый.
NMD пишет:
цитата:
Интересно, как она говорит? И на каком языке? Или на языках?
Знаете, когда безэмоциональный человек что-то ищет? Вот это похоже на то, как она говорит. Женщина, которая не показывает эмоции, но их можно почувствовать у нее внутри. Это для меня - очень привлекательный образ женщины. Она умеет говорить на русском и на немецком. Может, и еще на каких-то.
NMD пишет:
цитата:
Она несчастлива? Так же как и Вы? Может быть ей не хватает именно общества такого собеседника как Вы? Возможно, с ней действительно стОит познакомиться.
Знаете, это тот случай, когда люди идеально подходят друг другу по характеру и у каждого из них по-своему богатый внутренний мир, но они не знают, о чем друг с другом поговорить. Хотя, обоим очень хочется. Я уже много раз думал, с чего можно начать... Слова подходящие не нахожу. Думал, сорву цветочек и подарю ей. Или нарисую картинку с ее изображением на листочке в клеточку (по-детски) и подарю ей. Не исключено, что она замужем. Но взгляд у нее все равно какой-то немного ищущий.
Отправлено: 21.06.10 08:37. Заголовок: Андрей Рожков, вот в..
Андрей Рожков, вот вам прикол всех приколов. Знаете такое выражение: "А в чем прикол?" Спросите у меня этот вопрос. Я вам отвечу: "А прикол в том, что половая необузданность не является больше приколом". Так что, вы, в какой-то степени - этот<\/u><\/a> персонаж, что уже само по себе прикольно.
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 13
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет
Полный дебил вертухай Зингер
Депо-компьютерс ? С котлом от паровоза ?
Теперь сам видишь, што у Беларуси есть флот. 
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума